Вареники

Служив козак при війську,
Мав років 23,
Любив він дівчиноньку
І з сиром пироги.

Чи з сиром, чи без сиру,
Чи з житньої муки,
Чи теплі чи холодні,
А лиш би пироги.

Ішов він раз по стежі
Ранкової пори
І стрінув дівчиноньку,
Що несла пироги.

Дівча моє хороше,
Чи знаєш мої сни,
Що я тебе кохаю
І з сиром пироги.

Дівчина як почула,
Козацькі мрії-сни -
Відразу запросила
На свіжі пироги.

І як вони діждались
Щасливої пори -
Вона його цілує
А він їсть пироги.

Та раптом із-за лісу
Взялися вороги,
Козак із переляку
Сховався в бур'яни.

А то були мисливці -
Ніякі вороги,
Взяли собі дівчину
І з сиром пироги.

Козак гірко заплакав,
- О, люті вороги,
Візьміть собі дівчину -
Віддайте пироги.

Ой, чули, чули люди,
Ой, чули, чули ви,
Ніколи не міняйте
Любов на пироги.

Как говорится-любовь хорошо, но пироги, то бишь вареники лучше!